Згадую свій стан по дорозі в "Gas Station" (саме цей заклад радо нас приймав: Школу жіночої розвиваючої пластики і pole-dance Олександри Улашиної та Фракцію шкіл pole-dance "Vanilla sky"), тоді в голові промайнула думка: "Невже 3 хв. виступу варті тих всіх зусиль? Придумати, відточити танець, купа коротких відео, бо ж себе не бачиш збоку, а як інакше зкорегувати рухи. Костюм. Ідея танцю. Приведення тіла в порядок, "сушка", ібо камера додає 5 кг, жирною коровою на пілоні не хоцця виглядати." Вже пост-фактум можу точно сказати - варто. Це відчуття однієї великої сім"ї, адреналін нон-стоп к-ка годин поспіль, емоції залу... Варто.
Звичайно, є ще над чим працювати. І такі атракції дають дуже багато досвіду, якось підсумовують вміння, навики, показують слабкі сторони, але й сильні теж. :)
Підтримка друзів, то дуже цінне. Я щаслива, бо займаюсь тим, що дуже люблю.
Немає коментарів:
Дописати коментар