Страх

Поборола... Попереднє тренування відзначилось сильним страхом падіння, треба було, висячи на одній нозі головою вниз, змінити її на іншу.
Ось цей вис (простий і вже давно освоєний, але ноги ми ніколи в ньому не змінювали тут же, в повітрі, без рук і т.д.)

Руки рятувально чіплялись за пілон то знизу, то зверху. Страхівка тренера не переконувала, ібо як то втримати падаючий на тебе 50-кгмовий міх, нє?
А вчора підійшла до справи обдумано. Глянула, що пілон ще при тому висі добре зажимається під рукою. Тому вирішила, що поміняю ноги між собою лиш тоді, як відчую, що тримаюсь ще чимось (або рукою, або боком, або бедром змінної ноги). І вуаля! Вийшло, і не раз, і дуже впевнено, і ще й на 2 різні боки.
I did it.